Наслідки впливу аварії на ЧАЕС на структури нервової системи та шляхи їх подолання

Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П.Ромоданова АМН України, м.Київ, Україна

         Психоневрологічні порушення у осіб, які зазнали радіоактивного опромінення та отримали ЧМТ, займають значне місце серед медичних наслідків катастроф, стихійних лих та воєн (Ю.А.Александровський та співавт., 1991; А.С.Напреєнка, 1993).
    Даних про частоту психічних розладів у дітей, які, перенесли ЧМТ після опромінення, в літературі небагато. Так, із доступних нам джерел, враховуючи і дані інтернету, відомо, що у опромінених дітей різного віку, які зазнали ЧМТ, психопатологічні зміни, не розкривають повноти проблеми. Проведені дослідження свідчать про наявність у них таких розладів, як помірновиражені загальномозкові зміни, серед яких часто зустрічаються зниження самокритики, гіперреактивність, ВСД. ЧМТ різного ступеня тяжкості змінюється перебіг захворювань на фоні опромінення ЧМТ (Л.Б. Ліхтерман та співавт., 1993).
    З урахуванням літературних даних було проведено дослідження подальших розробок класифікацій психопатологічних, неврологічних порушень і методів лікування. Так,116 дітей віком від з до 16 років, які отримали ЧМТ середнього та тяжкого ступенів на фоні іонізуючого опромінення, обстежено в динаміці, до і після лікування. Необхідно зазначити, що ці пацієнти, які зазнали ЧМТ, перед тим знаходились на території, зараженій радіонуклідами, а також серед них були діти ліквідаторів аварії на ЧАЕС (дані організації “Діти Чорнобилю”).
    Більшість пацієнтів мали дозу опромінення від 2 до 11 бер. Нейропсихологічне обстеження їх проводили за методиками Д. Векслера, (1949), А.Й. Поліщука, (1968), Вассермана, Трауготт, (1987). Проведені дослідження дали можливість на віддаленому етапі після опромінення виділити у дітей наявність таких синдромів:
            1. Церебростенічного, що практично мав місце у всіх хворих (98%) з головним болем, запамороченням, метеолабільною дратівливістю, слабкістю, відчуттям виснаження при фізичних і розумових навантаженнях, вегетативною лабільністю, порушенням сну.
            2. Астеноневротичного з дисфоріями, який виявлено у 72% хворих. Цей синдром проявлявся підвищеною (неадекватною) дратвливістю, порушенням поведінки.
            3. Тривожно-фобічного синдрому з іпохондрично-істероідними елементами, що виявлявся у 42% обстежених.
            4. Формування дисциркуляційної енцефалопатії — у 38% хворих.
            5. Гіпомнестичного синдрому — у 63% пацієнтів.
    Диференційний підхід до лікування хворих передбачав загальну та індивідуальну терапію. Загальним для всіх груп хворих було: дезінтоксикаційне лікування на фоні призначення сорбентів та судинних препаратів, вітамінів, ноотропів, антиоксидантів.
    При церебростенічному та астеноневротичному синдромах застосовувались седативна фітотерапія і транквілізатори з психостимулюючою дією. Достатньо ефективною при лікуванні хворих з цим синдромом виявилась комбінація інстенону та актовегіну.
    При тривожно-фобічному синдромі високо ефективними були анксиолітики та малі нейролептики.
    Як базові засоби у хворих з гіпомнестичним синдромом використовувались ноотропні, судинні та загальнозміцнювальні препарати.
    Після лікування здоров’я пацієнтів поліпшилось. Так, у частини хворих констатовано поліпшення нервово-психічного стану, в 75% випадків регресував церебростенічний синдром, астеноневротичний синдром виник в 60% випадків. Зменшились частота та вираженість діенцефальних пароксизмів. Але поліпшення загального стану було нестійким. При диспансерному нагляді за хворими виявлено, що тривалість благополучного періоду у них дорівнювала 1—3 міс, після чого стан знову погіршувався на фоні розумових навантажень у школі. У дітей з курсом навчання “школа на дому” психоневрологічні порушення менше виражені.
    У хворих цієї групи с постерігалась така закономірність: якщо диференційоване лікування було розпочато на ранньому етапі після ЧМТ, то в більшості випадків реєструвалась позитивна динаміка картини травматичної хвороби. Це пояснюється двома факторами: по-перше, вразливістю та пластичністю нервової системи у дітей, по-друге, значним уповільненням проградієнтності процесу хвороби та згладжуванням хвилеподібності його перебігу при умові, що ці хворі отримали цілеспрямоване лікування та адекватне розумове і психоемоційне навантаження на віддаленому етапі травматичної хвороби.

The dynamic of psychoneurological disturbances in children after brain trauma of influence of irradiation
Kevorkov G.A., Dencub V.V., Dudar G.K.

         Distinctive feature of this group of children were: the reduction of pathologic processes progression, wave-like current in condition, when the treatment started at once after trauma and continues in dynamic, it mean that the patients were under the systematic control and treatment.